Блог учителя української мови та літератури Митченко Світлани Миколаївни

             

      Від забуття до безсмертя... 

   Епоха не цінує геніїв за їхнього життя – вона згадує про них надто пізно. Якась жорстока закономірність : час палить, нищить генія невблаганними вироками, а коли збагне, що дух його – безсмертний, схиляється в пошані і каятті.

      Чому так?..

Такий складний шлях, крізь терни, пройшов мій земляк Василь Семенович Стус, який народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області.   
                                                                                            Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець,правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників , Герой України. За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.

   На мою думку, доба Радянського Союзу була особливо жорстока до людей масштабу Стуса, але вони залишають своїм сучасникам і наступним поколінням немеркнучі дороговкази, що світять і світитимуть кращим синам і дочкам народу в найтемніші години історії. В цьому полягає значення життя і творчості Василя Стуса.

Як добре те, що смерти не боюся 

Як добре те, що смерти не боюся
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що вам, лукаві судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив-любив і не набрався скверни,
зненависти, прокльону, каяття.
Народе мій! До тебе я поверну
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерть із рідним краєм поріднюсь.

Василь Стус