Блог учителя української мови та літератури Митченко Світлани Миколаївни

27 грудня - день пам’яті Мелетія Смотрицького

(бл. 1577 - 17(27).12.1633)

Мелетій Смотрицький - талановитий письменник, педагог, ерудит, людина всебічної європейської освіти, який постійно переймався долею свого народу й своєї церкви і робив  для них все, що міг. Це не був учений "не від миру сього" - його публіцистичні твори, наповнені "премудрістю", сучасники читали, перечитували, обговорювали всюди, де знаходилася хоча б одна  письменна людина.

Біографія та творчий шлях полеміста і педагога

Мелетій (світське ім'я - Максим) Смотрицький (1577 - 1633 рр.) народився на Поділлі, в селі Смотричі в небагатій православній шляхетній родині. Його батько Герасим Смотрицький був ректором
славетної Острозької академії, знаним письменником і поетом; це він разом з Іваном Федоровим видрукував Острозьку Біблію. Мелетій Смотрицький навчався в Острозькій академії, де його наставником був грек Кирило Лукарис, майбутній Константинопольський патріарх, а далі - у єзуїтській Віленській академії. Пізніше він поїхав за кордон для завершення освіти й слухав лекції в кількох знаних польських і німецьких університетах, зокрема, у Віттенберзькому (Віттенберг - місто, де католицький чернець Мартін Лютер вперше оприлюднив свої відомі тези-звинувачення проти Католицької церкви). Ідеї Реформації глибоко вплинули на шляхтича з Поділля. У західних університетах Смотрицький отримав всебічну класичну освіту, познайомився з античною культурою, з філософами та письменниками Відродження, мав змогу порівняти системи освіти й філософії різних країн, конфесій, університетів, а головне - став свідомим раціоналістом і прихильником свободи переконань. Смотрицький знав чимало мов, включно із старожитніми біблійними, і був одним із найосвіченіших людей свого часу.

Повернувшись у рідний край (1604), де його сприймали "як оракула", Смотрицький активно включився в суспільну полеміку - став на захист прав упослідженої у Речі Посполитій українсько-білоруської православної церкви. Під його впливом міщани Мінська засновують церковне братство, зводять новий храм; а дехто із тих, хто прийняв Унію, повертається до православ'я. Невдовзі Максим Смотрицький переїжджає до Вільна і постійно живе, як світська людина, у Святодухівський обителі. Монастирське життя мало сковувало молодого вченого.

Деякий час Максим Смотрицький працював ректором Києво-Братської школи, де викладав латину.

Та 1617 року він знову повернувся до Вільно і прийняв тут чернецтво під іменем Мелетія.

1620 року в житті Смотрицького відбулася важлива подія - він став "катакомбним" православним єпископом.

Білоруська єпархія зустріла свого владику з пошаною і радістю. Миряни Вільна та інших міст зібрали чималі гроші задля придбання своєму архієпископу багатого облачення та сакральних предметів. Богослужіння і проповіді нового владики збирали великі натовпи віруючих, із рук у руки передавалися його послання, спрямовані проти Унії.

У 1625 році М.Смотрицький став архімандритом унійного Дермансько­­го монастиря, титуляр­ним ієраполітанським єпископом, наданим йому Римським папою Урбаном VIII.

Перші твори Смотрицького були написані ще у Віленській академії, та тільки після повернення з-за кордону розвинувся його публіцистично-полемічний талант. Полеміка з хулителями православ'я була в ту бурхливу епоху вельми актуальною і популярною. Адже в часи Реформації, Контрреформації та Просвітництва, коли набрало небувалого розвитку книгодрукування і шкільництво, православна церква, яка не поспішала за перебігом часу, часто ставала у багатоконфесійній тоді Речі Посполитій ціллю нападок з боку авторів інших християнських конфесій.

Праці Смотрицького користувалися тоді надзвичайною популярністю, володіли умами українського і білоруського православного люду, не тільки передруковувалися, а й переписувалися і завжди викликали високу хвилю запальної полеміки. Як пише Порфирій Яременко у книзі "Мелетій Смотрицький", "друге десятиліття XVII ст. принесло йому славу, визначило йому провідне місце в історії культури і письменства України і Білорусії того часу".

Писав Мелетій Смотрицький майже завжди польською мовою. Ми можемо журитися з цього приводу, але згадаємо, що польська мова в ті часи виконувала на теренах сучасних України й Білорусії функції державної та літературної мови.

Особливий вплив на сучасників виказала полемічно-художня книга письменника "Тренос або плач Східної церкви" ("тренос" - грецьке "плач"), видана 1610 року у Вільно під псевдонімом Теофіл Ортолог. Приводом для книги стала сутичка між православними і прихильниками Берестейської унії, а також відібрання у віденських православних братського Троїцького монастиря.

Назва книги "Плач Східної церкви" вже вказує на мету автора - викликати співчуття до гнаної православної церкви, звернути увагу уряду на попрання її прав, довести недоцільність і зловредність Берестейської унії. Смотрицький зобразив церкву у ліричному образі Матері, залишеної своїми дітьми-православними, яка скаржиться на свою долю: "Горе мені, бідній, горе нещасній, ах, з усіх боків пограбованій! Руки мої в оковах, ярмо на шиї, пути на ногах, ланцюг на стегнах, меч над головою обосічний". У бідах церкви полеміст звинувачує, насамперед, церковні православні верхи, які уклали церковну унію з католиками.

Книга Смотрицького "Тренос або плач Східної церкви" (читачі називали її "Лямент") була сприйнята сучасниками як сенсація.

"Граматика" Смотрицького була видана 1618 (або 1619) року і складається з "Орфографії", "Етимології" (морфологія), "Синтаксису" та "Просодії"(правила віршування). Це так само знаменита у своєму роді книга, як "Тренос". Книга виказала неабиякий вплив як на вітчизняне мовознавство, так і на всю тогочасну славістику, сполучаючи у собі наукову працю і методично блискучий (для тої епохи) шкільний підручник.

В той час всі прошарки українського суспільства сприймали церковнослов'янську, як мову літератури і навчання (аналог латини на Заході). Ця мова, однак, перебувала тоді у занедбаному стані, її ніхто не вивчав, підручників не було, граматичні норми повсюдно порушувалися й навіть духовенство знало цю мову вельми слабко.

Тому "Граматика" Смотрицького, начебто далека від національно-конфесійних змагань того часу, є відповіддю на виклик протилежного табору, має публіцистичний надзміст. З часу виходу у світ "Граматика" Смотрицького понад двісті (!) років служила посібником у школах східних і південних слов'ян і стала основою і взірцем для багатьох подальших праць із мовознавства.

Останні роки життя Мелетія Смотрицького були трагічними. Він був втягнений у протиборство православних з унійним віленським єпископом Йосафатом Кунцевичем, а також у протистояння з урядом, який не визнавав Смотрицького правдивим єпископом. Почалися репресії, грізні урядові універсали, арешти серед православних братчиків. Смотрицький пише і анонімно видає памфлет "Виправдання невинності" (1621), апелюючи до гуманності і справедливості короля, захищає віру батьків, критикує Унію.

Так, наприкінці життєвого шляху (у 53 роки Смотрицький вважав себе дуже старим і немічним) він опинився в безвихідному становищі. Православна Київська митрополія піддала його остракізму, до своєї єпархії шлях був закритий, і Мелетій Смотрицький, який все життя пристрасно воював з Унією, переходить до унійної церкви. Зробив це він аж занадто послідовно: публічно відмовився від своїх попередніх творів, якими зачитувалася "вся Литва" (Україна і Білорусія). Зрікся також "Треносу".

Ідею церковної єдності Мелетій Смотрицький плекав до самої смерті.

Мелетій Смотрицький посів в історії нашої культури незаслужено скромне місце (може, тому, що його образ "заплямований" прийняттям унії). Між тим він належав до плеяди провідних гуманістів свого часу і був патріотом своєї вітчизни. Попри те, однак, що Мелетій Смотрицький, як істинний гуманіст, був утопістом і що його мрії про єдність "Русі з Руссю" належним чином не реалізовані й сьогодні, життя його може слугувати символом примирення двох конфесій - православної й греко-католицької.

Помер Смотрицький 1633 року у селі Дермань (тепер Устенське Друге Здолбунівського району Рівненської області). Похований у Дерманському монастирі.

Мелетій Смотрицький, це людина не регіонального - національного масштабу, тому що це діяч знаний не тільки на території України, Рівненщини, а й у Білорусі, Києві...Він доклав зусиль до відродження православ'я в Україні. Адже це не тільки філософ - це й літератор, романіст, який обезсмертив себе вже «Граматикою слов'янською». Бо за нею навчалися і в той час, і наступні покоління, та й, зрештою, і зараз усі слов'яни навчаються.

Смотрицький жив і працював в умовах роздвоєності , відстоюючи консолідацію українців та їхнє порозуміння із Заходом.